Цей рік мав стати особливим для водія трамваю Лідії Кисіль. Влітку в родині очікували поповнення. Тринадцятого березня вона збиралася на плановий медогляд. Однак жінка недобре себе почувала. Саме це врятувало два життя - її та ще ненародженої дитини.

Ще у 1950-му міська влада вирішила заповнити Бабин Яр відходами виробництва Петровських цегляних заводів. Замість бетонної дамби спорудили земляну, яка не відповідала ані проекту, ані нормам безпеки. Крім того, заводи працювали в три зміни. Тож вода не встигала потрапити до водозабірного колодязя. Вранці тринадцятого березня 1961 року дамбу прорвало, і маса рідкої пульпи ринула донизу.

Міліціонер Петро Лук'янов брав участь в оперції з ліквідації наслідків катастрофи. Він запевняє -  того страшного дня загинули двісті тридцять сім людей. Однак за оцінками істориків їх було близько півтори тисячі.

Наталія Жижко, 5 канал: "Найбільшого удару стихія завдала по трамвайному депо імені Красіна. Трамвайний парк миттєво перетворився на озеро. Тут загигнули більше півсотні працівників депо. А люди, які мешкали в гуртожитку на території травайного парку, залишилися без даху над головою".

Почувши страшну новину, трамвайники, які того дня не працювали, одразу кинулися до рідного депо. Утім дістатися туди було вже неможливо.

Відкрито вшанувати пам'ять своїх колег працівникам депо дозволили лише у 1991-му. Фахівці стверджують - встановити точну кількість куренівської трагедії вже неможливо. А останні таємниці ще зберігаються в архівах, доступ до яких нададуть наступного року. Через півстоліття після потопу.

Наталія Жижко, Сергій Кондратьєв, 5 канал