Вранці 7 липня 2005 року австралійка Джил Гікс, їдучи на роботу, увійшла у вагон метро, де вже перебував один із смертників. За мить пролунав вибух.

Гікс пощастило залишитися живою. Лікарі не змогли врятувати її ноги. Зараз жінка користується протезами. Вона дуже активна, займається доброчинністю, цікавиться екстремальними видами спорту.

Вибух, від якого постраждала пані Гікс, був не єдиним: майже одночасно у столиці Великої Британії їх пролунало аж чотири: три у метро і один у автобусі, усі в різних районах Лондона. Рятувальні служби у перші кілька годин не знали, про що йдеться. До них надходили звістки про перебої з електроенергією у підземці, про загиблого під потягом, чи то про потяг, що зійшов з рейок… Лише коли з метро почали виходити перші шоковані потерпілі, все з'ясувалося.

Майже на добу система громадського транспорту Лондона була паралізована, не працював також мобільний зв'язок. Стількох жертв вибухів столиця Великої Британії не бачила з часів Другої Світової війни. Торік у Гайд-парку встановили меморіал жертвам цього терористичного акту: 52 колони з іменами жертв та датами їхньої смерті. Нині представники уряду та парламенту, родичі загиблих та усі небайдужі принесуть до цього меморіалу вінки.

Дотепер не доведено, що чотири смертники, які здійснили вибухи, пов'язані з якоюсь терористичною організацією. Британські спеціалісти стверджують: відеоплівка, на якій Аль-Каїда підтвердила свою відповідальність за теракти – підробка. Преса, посилаючись на поліцію і розвідку твердить: смертники діяли незалежно від Аль-Каїди. Іранські газети припустили, що у теракті у Лондоні винні самі британці або американці. Мовляв, це їм потрібно, щоби виправдати подальшу війну з тероризмом і упереджене ставлення до мусульман.

Захар Симчич, Олена Хоменко, 5 канал