Як відновити повоєнні міста і повернути у них життя? Такий шлях проходила Німеччина. Особливо показовим є досвід міст східної частини цієї країни. Вони пережили дві хвилі катаклізмів. Спочатку – Друга світова війна. А на початку 90-х – падіння Берлінського муру. Що, з одного боку, означало хвилю інвестицій, але з другого – колосальний виїзд населення до заможніших місцин. Чи корисний німецький досвід Україні? І який вигляд зараз мають понищені війною міста? Кореспондент "5 каналу" Сергій Барбу продовжує.
Дрезден, східна частина Німеччини. Історичний центр міста виглядає охайно і доглянуто. Після Другої світової тут були геть інші картинки.
"Тоді у місті склали мапу: у якому стані які будівлі перебувають. І вже залежно від стану вирішували: що знести і повністю відбудувати, а що можна залишити у такому ж стані", – розповів голова відділу міської реконструкції Дрездену Томас Піпер.
Гордість міста і водночас його символ – Фрауенкірхе. Цей храм буквально збирали по цеглинці. Прискіпливо, довго і без жодних сучасних технологій – за кресленнями від руки. Темніша цегла у фасаді – оригінальні, обпалена війною. Декілька будівель тут відновили доволі точно – за архівними матеріалами. А от решту – це вже уява архітекторів та будівельників.
Читайте також: Село Посад-Покровське на Херсонщині зруйновано на 90%: як проходить відбудова після визволення.
"Той самий Музей Сковороди, куди ракета потрапила. Харківські об'єкти, які постраждали. Для Одеси Дрезден – це добрий приклад. Залучити їхніх фахівців хоча б як мінімум до консультацій. Історичний центр Одеси треба збирати по камінчиках", – зауважив головний архітектор Львова, колишній заступник міністра розвитку громад та територій Юліан Чаплинський.
Частину архітектури вирішили не відновлювати. Її обрамили у скло й бетон, як нагадування про роки жахів, які не мають повторитися. На загал ж – повоєнний Дрезден десятиліттями стояв у руїнах. Тодішня східна Німеччина під совєцькою окупацією за відновлення не бралася. Як така відбудова почалася аж у 90-тих.
"Багато будівель у місті – опера, церкви, музеї – вони були збережені як руїни. За часів НДР починали відновлювати певні будівлі. Але не було достатньо грошей. Після політичних змін стало трохи більше можливостей для відновлення", – пояснила архітекторка і консультантка Deutsche Gesellschaft für internationale Zusammenarbeit (GIZ) Айріс Глейхман.
Дивіться також відео: ВІДБУДОВА ХАРКОВА: робота стоїть, НЕМАЄ КОШТІВ. Що кажуть місцеві жителі.
У Дрездені задумалися: як не просто відбудувати будинки, а й повернути у місто життя і людей. Продумували все до дрібниць. А проблем було чимало.
"У 1986 році очисні споруди повністю вийшли з ладу. Ми мусили починати з нуля. У 1990-х роках Ельба була у жахливому стані забруднення. Річка була практично мертвою. Там не можна було плавати", – розповів представник Dresden Stadtentwässerung Віллі Ленк.
З того часу ситуація змінилася кардинально. Воду з кранів Дрездена можна пити. А тутешня річка стала улюбленим місцем відпочинку містян. Очисні споруди з головного болю Дрездена, стали його гордістю. Тепер вони не просто напоюють місто, а й самі себе практично забезпечують струмом. А це підприємство використовує його дуже багато: як сім тисяч домогосподарств. Сонячні панелі на даху, турбіна у воді і установка з виробництва біогазу. Все це вкупі дає світло. Техніка коштувала дорого – 40 мільйонів євро, але вона вже окупилася.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Транспорта система Дрездена теж добряче змінилася. Міська політика проста: пересадили мешканців з власних авто на громадський транспорт. І це не лише автобуси. А й велосипеди та оренда авто на електродвигунах. У Дрездені розробили спеціальний мобільний застосунок. Через нього можна орендувати ровер чи електромобіль. Паркують їх у спеціальних точках по всьому місту.
"Це має наштовхнути людей до думки: будь-де і будь-коли я маю таку можливість взяти в оренду електромобіль. Це дуже важливо. Бо власна машина означає, що ти можеш на неї покластись 24/7. Щодо цієї системи. Люди скажуть: добре, всюди я можу використовувати carsharing, велисопеди чи автобуси. Тому мені не потрібна власна машина", – зазначив віцемер Дрездену Штефан Кюн.
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Оренда електрокару на чотири годин і з маршрутом на 50 кілометрів обійдеться у 20-25 євро. Для Німеччини дуже приваблива ціна. Схожа ситуація у ще одному місті у східній частині Німеччини. У Лейпцигу дуже популярний велотранспорт. 20% поїздок по місту припадає саме на ровери.
"Чим відрізняється політика Лейпцигу від Львова чи Києва? Тут у сфері транспорту – це як меню. І людина обирає, що вона хоче зараз. Це таке міксування транспорту. У Києві, наприклад, це не так. Якщо у людини є машина, то вона нею і їздить усюди: у центр, у супермаркет, треба чи не дуже. Завдають шкоду і місту, і собі, і довкіллю, і сімейному бюджету", – наголосив експерт з міської мобільності Віктор Загреба.
Місто потрібно не просто відбудувати, а зуміти повернути у нього людей. Це ще одне складне завдання, з яким зіштовхнулася повоєнна Німеччина. Саме тому Дрезден чи Лейпциг намагаються зробити комфортними для життя. Ці міста ростуть не вгору, а вшир. Нові будівлі тут не пнуться в небо, а мають по 5-6 поверхів. Але швидких результатів не буде. Наприклад, Лейпциг лише до 2030-го року планує вийти на довоєнний показник кількості населення.
Сергій Барбу, "5 канал".
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Дивіться також фотогалерею за темою:
Який вигляд має визволений Лиман після окупації – фото
